Пухлина лімфовузлів на шиї


Пухлина лімфовузлів на шиї, має, як правило, запальну природу, є ускладненням різних гнійно-запальних захворювань і носить назву лімфаденіт.

Таким чином, найчастіше лімфаденіт є вторинним по своєму характеру захворюванням. Буває він гострим і хронічним, специфічним і неспецифічним.

Неспецифічний лімфаденіт викликається в основному стафілококом, рідше це може бути стрептокок, або інші гноєтворні мікроби. Крім того, цей процес може бути викликаний токсинами, які виділяють мікроби, а також продуктами розпаду тканин. Характерно для лімфаденіту наявність первинного вогнища інфекції, таким вогнищем може стати гнійна рана, панарицій, трофічна виразка і т.д.

Захворювання зазвичай починається з збільшення вузлів, крім того, практично завжди спостерігаються і загальні симптоми, характерні для запальних захворювань це і слабкість і головний біль і загальне нездужання, і підвищення температури тіла. Наскільки будуть виражені всі ці ознаки, залежить від первинного вогнища. Крім запалення лімфовузлів може бути і запалення лімфатичних судин.

Клінічно пацієнти відзначають хворобливість в області запалених лімфовузлів. Вони збільшуються в розмірах, стають щільними і болючими при промацуванні. Шкіра над лімфовузлами зазвичай не змінюється, вони не спаяні з навколишніми тканинами. Але це характерно для початку процесу, в подальшому, при прогресуванні процесу і розвитку периаденита клінічні ознаки можуть наростати шкіра над лімфовузлами червоніє, болючість посилюється. Лімфовузли стають нерухомими при пальпації, так як зливаються між собою а також і з навколишніми тканинами. Страждає і загальний стан пацієнта з'являється озноб, так як температура підвищується до значних цифр, посилюється головний біль, слабкість, з'являється прискорене серцебиття. Можливе формування ускладнень у вигляді тромбофлебіту.

Лікування лімфаденіту залежить від стадії процесу. Початкові форми зазвичай лікують консервативно. Ураженого органу необхідно створити спокій. Проводиться активне лікування первинного вогнища інфекції (це може полягати у своєчасному розтині абсцесів, гнійників і флегмон), призначаються антибіотики при лімфаденіті з урахуванням чутливості мікрофлори первинного вогнища, або при неможливості визначити чутливість антибіотики широкого спектру дії.

Гнійні лімфаденіти зазвичай підлягають оперативному лікуванню: абсцеси при цьому розкривають, гній видаляють, рану дренують. Деструктивні форми лімфаденіту призводять до загибелі лімфатичних вузлів, після чого вони заміщаються рубцевою тканиною. Це призводить в ряді випадків до порушення лімфовідтоку і формуванню такого стану як лімфостаз.

Прогноз при своєчасному лікуванні і при початкових стадіях захворювання зазвичай сприятливий.

Хроніче6скій неспецифічний лімфаденіт може формуватися при уповільнених, рецидивуючих захворюваннях запальної природи для шийних лімфовузлів мають значення такі хвороби як хронічний тонзиліт та запалення зубів. Клінічна картина при цьому нагадує гострий лімфаденіт, проте виражена менше, симптоми стерті, або взагалі відсутні. Менш вираженою виявляється і загальна реакція організму. Однак, тривале, рецидивуючий перебіг так само призводить до розростання сполучної тканини і надалі до порушення відтоку лімфи і до лімфостаз. Як і при гострому процесі, лікування повинно бути спрямоване на безпосередню ліквідацію первинного інфекційного вогнища.

Профілактика полягає в дотриманні особистої гігієни, під час розпочатому лікуванні інфекційних захворювань, підвищенні опірності організму.