Прогноз перелому основи черепа


Переломи основи черепа сумно відомі як основна причина смерті при дорожньо-транспортних подіях. Такі знамениті, всесвітньо відомі гонщики Формули-1, як Айртон Сенна і Роланд Ратценбергер загинули саме від перелому основи черепа.

Причини і статистика

Хоча переломи основи черепа і складають малу частину (3.5-24%) від усіх переломів черепа, а від усіх ушкоджень голови вони складають навіть ще більш малу частину (4%), прояви та наслідки переломів основи черепа відрізняються вираженою тяжкістю перебігу та високою летальністю. Подібні наслідки переломів основи черепа включають в себе (але не обмежуються): лікворореей, освітою фістули, пошкодженням черепномозкових нервів, пошкодженням артерій головного мозку, а також приєднанням інфекції.

На підставі тривалих ретроспективних вивчень історій хвороб пацієнтів проведених в багатьох медичних центрах світу було виявлено велику кількість пацієнтів у яких перелом основи черепа проявлявся ушкодженнями лобової, очної, гратчастої, клиноподібної, скроневої, потиличної кісток і кісток ската черепа. Також були проаналізовані причини пошкоджень, супутні переломів основи черепа ушкодження, дані рентгенологічних досліджень, набрані пацієнтами величини оцінюються за шкалою коми Глазго, тривалість госпіталізацій, хірургічні втручання в зв'язку з переломом основи черепа, ускладнення переломів основи черепа і смертність.

Результати даної ретроспекції показали, що частота переломів основи черепа становить у середньому 12% від усіх травмчелюстно-лицьової області та голови. 20% всіх переломів черепа припадають виключно на перелом основи черепа.

Найбільш часто, (в 40% випадків) перелом основи черепа проявляється переломом скроневої кістки. За цим за частотою (24%) слід перелом склепіння очниці, перелом клиноподібної кістки (22%), потиличної (15%), гратчастої (11%), перелом ската черепа (1%). Переломи скроні і очниці були відзначені як ізольовані переломи, в той час як переломи гратчастої, клиноподібної кісток і ската черепа мали місце тільки в поєднанні з іншими переломами і в основному супроводжувалися переломами кісток обличчя (у 92% випадків), переломи основи черепа найбільш часто зустрічалися в поєднанні з переломами особи (25%), і лише 3% переломів основи черепа не супроводжувалися переломами лицьових кісток.

Ліквороррея


З 30 випадків переломів основи черепа, які зажадали хірургічного втручання, 100% з них складалися з 3 і більше переломів кістки, особливо у випадку лікворорреі вимагає корекції. Ліквороррея найбільш часто зустрічалася у випадках перелому гратчастої кістки (19%), за нею за частотою слідували переломи очниці (15%), скроневої кістки (14%) клиноподібної кістки (11%) і нарешті переломи потиличної кістки (3%).

Переломи основи черепа ускладнилися лікворорреей у 23% пацієнтів, у 56% з числа цих пацієнтів даний стан спричинило потребу в хірургічному втручанні, установці зовнішнього дренажу шлуночка та / або попереково-перитонеального шунта. Також було зареєстровано безліч минущих паралічів черепно-мозкових нервів (у 70% пацієнтів) у яких проводилася викликана різними причинами корекція перелому основи черепа. Не було відзначено великих пошкоджень кровоносних судин і хоча в 8% випадків переломи поширювалися аж до каналу сонної артерії, дані ангіографії не показали ушкоджень сонної артерії. Дані по частоті субдуральних, епідуральних, і субарахноїдальних кровотеч оцінені були.

Прогноз даного перелому

Ризик пошкодження черепно-мозкових нервів залежить від розташування перелому основи черепа, в даному випадку такі ушкодження були відзначені при передніх і серединних переломах основи черепа (II-VII пари ЧМН), але жоден епізод був відзначений серед розташованих нижче черепно-мозкових нервів, навіть всупереч наявності пошкоджень задньої частини основи черепа.

Відносно великих магістральних судин не було відзначено жодного випадку за весь період ретроспективного аналізу, хоча в літературі вказано ризик подібних ушкоджень порядку 0.3%. Кількість проведених на підставі черепа операцій (для лікування вищеназваних ускладнень) було набагато нижче частоти проведених декомпресійних краніотомії, зовнішніх дренажів шлуночків або попереково-перитонеального шунта.

Підсумовуючи сказане, доводиться констатувати, що за наслідками перелому основи черепа саме ліквороррея з'явилася найбільш частим проявом ускладнень даного виду перелому і її частота стрімко зростає у випадках множинних переломів кісток основи черепа в порівнянні з одиничним переломом основи. На другому місці після лікворорреі стоять наслідки у вигляді пошкоджень ЧМН. Саме ці два стани і вимагають пильної уваги фахівців в першу чергу.

Таким чином, потреба в нейрохірургії вищого класу рідко буде затребувана в травматологічних центрах загального профілю або першої ланки, хоча присутність такого фахівця може бути і було б корисним для селекції подібних випадків переломів основи черепа. Читайте також статтю про наслідки перелому основи черепа на думку іншого доктора.