Розмір жовчного міхура


Жовчний міхур є резервуаром, в якому накопичується жовч. Жовч виробляється печінкою. Вона необхідна для правильного перебігу процесів травлення, особливо для травлення і всмоктування жирів. У міру необхідності йде її надходження в дванадцятипалу кишку із жовчного міхура.

Так відбувається в нормі, проте протягом життя можуть розвиватися певні захворювання, які характеризуються ураженням жовчного міхура. Для їх діагностики потрібно оцінити як клінічну картину (скарги, анамнез), провести об'єктивне дослідження (огляд, пальпація обмацування і перкусія вистукування), а також застосувати додаткові методи дослідження. З усіх доступних додаткових методів дослідження найбільшу діагностичну цінність представляє ультразвукове дослідження жовчного міхура.

При його проведенні оцінюють розміри жовчного міхура, контури його стінок, скоротливу здатність жовчного міхура, його об'єм. Саме ці параметри змінюються при розвитку захворювань (холециститі, жовчнокам'яній хворобі, дискінезії жовчовивідних шляхів). Для отримання достовірних результатів (а саме такі потрібні для правильної постановки діагнозу) важливе значення займає підготовка до дослідження. В рамках підготовчого етапу важливо почекати голодну паузу не менше 6 годин, а також протягом майбутніх доби виключити з раціону продукти, що викликають газоутворення кишечнику. Це необхідно для того, щоб жовчний міхур міг досить наповнитися. Тільки в наповненому стані можна отримати правильну орієнтацію в його розмірах, які дуже важливо знати для точної постановки діагнозу. Великий розмір каменів у жовчному міхурі може змінювати обсяг самого жовчного міхура.

За допомогою ультразвуку можна виміряти довжину, ширину і товщину стінки, а вже за цими показниками вирахувати обсяг жовчного міхура, використовуючи стандартні формули. Довжина жовчного міхура являє собою відстань від вузької частини жовчного міхура до його дна. У нормі цей показник дорівнює 6-10 см. Він збільшується при порушенні відтоку жовчі, тобто при закупорці каменем або запальним набряком жовчної протоки. Такий стан розвивається при ускладненій формі жовчокам'яної хвороби або при гострому холециститі, рідше при загостренні хронічного холециститу. Наступним параметром, який вимірюється під час проведення ультразвукового дослідження, є ширина жовчного міхура. Це найбільша відстань між стінками жовчного міхура в поперечнику. Перетяжки жовчного міхура вносять зміни на УЗД.

При відсутності захворювань ширина жовчного міхура складає 3-5 см. Збільшення її відбувається при тих же станах, які перераховані вище. Стає зрозумілим, що все це призводить до збільшення обсягу жовчного міхура. Також за допомогою ультразвуку вимірюється товщина стінки жовчного міхура. Нормальні її показники рівні 4 мм. Вони збільшуються при розвитку запального процесу, коли стінки набрякають. Найбільша їх збільшення спостерігається при гострому холециститі. Це допомагає провести диференціальну діагностику між жовчнокам'яної хворобою і запальним процесом, причому одним з ознак жовчнокам'яної хвороби є наявність конкрементів, які добре візуалізуються при ультразвуковому дослідженні. Що ж стосується дискінезії жовчовивідних шляхів, то, як правило, ніяких морфологічних змін не виявляють. Може бути невелике збільшення обсягу жовчного міхура, причому це збільшення має динамічний характер, тобто виявляється при одному дослідження, а через годину, приміром, уже все нормально.

Таким чином знання розмірів жовчного міхура допомагає у виставленні правильного діагнозу і сприяє правильному призначенню подальшого лікування.